7 клас

Олександр Гаврош Народився 26 березня 1971 року в Ужгороді. Закінчив факультет журналістики Львівського Національного університету імені Франка. Працює в закарпатських та всеукраїнських ЗМІ. Має понад тисячу публікацій у пресі. Член Асоціації українських письменників. Переможець "Коронації слова" 2007 року (ІІ місце) та лауреат 2008 року за п’єси "Ромео і Жасмин" і "В Парижі красне літо…". Автор поетичних збірок "Фалічні знаки" ("Дніпро", 2004), "Тіло лучниці" ("Піраміда", 2006); публіцистичних книжок "Моя р-р-революція" ("Карпатська вежа", 2005), "Закарпатське століття: ХХ інтерв’ю", (Мистецька лінія", 2006); дитячих повістей "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу" ("Видавництво Старого Лева", 2007), "Пригоди тричі славного розбійника Пинті" ("Видавництво Старого Лева", 2008). Упорядник гумористичних альманахів "Карпатський словоблуд" та "Карпатський блудослов". Упорядник публіцистичних дайджестів: "Украдена перемога: хроніка найбрутальніших виборів", "Мукачівська епопея", "Закарпаття: 15 справ УСБУ", "Михайло Заяць —— наша людина в кіно". Також твори друкувалися в часописах "Сучасність", "Київська Русь", "Ї", антології "Біла книга кохання", альманах "Джинсове покоління", "Корзо". Окремі твори перекладені білоруською, словацькою, польською мовами. Засновник і співголова журналістського клубу "НеТаємна вечеря". Автор багатьох творчих проектів. Захоплення – література, історія, культура. 10 несподіваних фактів про Олександра Гавроша Жовтень 25, 2019 Письменник, драматург і журналіст Олександр Гаврош в літературі експериментує з різними жанрами: пригодницька література про Івана Силу й розбійника Пинтю, історичні романи й нон-фікшн, путівники та репортажі. Ми поставили автору незвичні питання, дізнавайтеся, що з цього вийшло: Читати книги автора Коли в письменників з'являються діти – з'являються й дитячі книжки. Олександр Гаврош свою теж напише? Обов’язково! Я дуже люблю літературу для дітей і майже щороку видаю дитячу книжку. Коли читаю чи пишу такі книжки, повертаюся у своє дитинство, яке в мене було світлим і затишним. Якби в українців не було Шевченка, то хто в ієрархії постатей замінив би його? Є й інші ключові постаті такого ж масштабу. Той же Мазепа. Але громадська думка поки що не зробила їх такими розкрученими. У Шевченкові кожна ідеологія вбачала свого союзника. Всі хотіли почепити його на свій прапор. Націоналісти, комуністи, навіть російські демократи чи великодержавники. Доходило до парадоксів, коли одні вбачали в ньому атеїста, а інші – глибоко християнського поета. У підсумку – його звеличували всі орієнтації, тож він закономірно очолив національний пантеон України. Кого б з історичних постатей покликали б на ужгородську каву чи щось міцніше? Будь-кого. Навіть найдрібніших очевидців минулих часів. На жаль, таке спілкування може відбутися лише в письменницькій голові. Чи має Олександр Гаврош письменницькі ритуали? Я не забобонна людина. Ритуалів не маю. Але пам’ятаю слова мудрих селян: хвалися, не йдучи на поле, а йдучи з поля. Тому не люблю розповідати про незакінчені проекти. Говорю про книжки, коли вони вже вийшли друком. Яке місто стає найкращим камертоном для Олександра Гавроша? Моє рідне місто Ужгород. Тут мені комфортно. Це мій людський масштаб. Якби змінював місце проживання, то обрав би подібні міста: Тернопіль, Луцьк, Івано-Франківськ – з історичним колоритом, рідною мовою та невеликим творчим колом спілкування. Як би себе повів Олександр Гаврош, якби зустрівся з героєм своєї книжки – донощиком Олексієм Петровим, через якого й розпалося Кирило-Мефодіївське братство? Спробував би записати з ним жорстке інтерв’ю, адже він – безцінний свідок. Життя саме суворо покарало його за зраду. Хто з сучасників заслуговує цілого історичного роману? Таких є чимало, в тому числі й серед політиків, письменників, військових. А який чудовий роман можна написати про одного з моїх улюблених авторів Домонтовича-Петрова, який прожив подвійне життя як патріот і як агент НКВД! Зрештою, життя кожного талановитого письменника сповнене таких внутрішніх і зовнішніх випробувань, що часто саме стає основою для літературних творів. А чи грішить Олександр Гаврош читанням любовних романів? Половина світової літератури базується на любовних колізіях. Без стосунків чоловіка і жінки нікуди не дітися ☺ Але найсуттєвішим для літератури є не ЩО написати, а ЯК написати. Визначальним для мене є рівень тексту. Тому стараюся читати якісні твори. Жанр значення не має. Що завжди повинне бути в наплічнику чи торбі письменника? Блокнот і ручка. Зі мною вони завжди. У мене зберігаються записники двадцятирічної давності. А якби Олександр Гаврош був винахідником, що подарував би людству? Спробував би продовжити тривалість людського життя. Люди живуть закоротко, аби втілити всі свої задуми. Мені особисто вкрай бракує часу.