Літературна вікторина

Свято рідної мови” до Дня української писемності та мови (сценарій свята)

· ЖОВТЕНЬ 20, 2015

































   А наша прекрасна мова – солов’їне слово – витворена славними пращурами, виплекана національними світочами думки та духу, увібрана нами з материнським молоком, не може і не повинна бути ущемленою і зацькованою, спаплюженою і розчавленою нині – в самостійній Українській державі… Існуючи та працюючи заради цього все своє життя я свято вірив: замість того, щоб цілий вік нарікати на темряву, краще засвітити бодай одну свічку – й на світі менше стане темряви…  ”

Народившись в селі Верхнє Синьовидне на Львівщині у селянській родині, закінчивши семирічку, ставши помічником машиніста і виїхавши за кордон, П. Яцик не переставав вболівати за долю своєї Батьківщини. Канадський будівельник-землевласник українського походження, з кінця 50-х років почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових і культурних проектів української діаспори. Маючи власний бізнес, зароблені гроші він вкладав в освітницьку діяльність й книговидання. Саме П. Яцик на власний кошт видав повне зібрання творів Михайла Грушевського, котре стало йому майже в мільйон доларів.




У 2001 році одним з володарів Міжнародної премії ( Людина Року ), в галузі благодійництва та меценатства, був визнаний Петро Яцик, який зробив великий внесок у справу збереження самобутності української нації як на Україні, так і за межами нашої держави. Його вклад у розвиток нашої культури, мови, історії та традицій, створення і становлення українських освітніх закладів та центрів мав неоціненне значення для нашого народу, для утвердження молодої незалежної України у світовому співтоваристві.







За науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще в VІ – ІX столітті. Процес унормування загальнонародної української мови вчені відносять до XІІІ – XІV століття. У різні періоди літературна мова української народності поєднувала в собі елементи давньоруської писемної мови (Х – ХІІІ ст.), українсько-білоруської (ХІV – XV ст.), слов’яно-української, староукраїнської („простої мови”), церковнослов’янської (XIV – XVII ст.). Інтенсивне формування нової української мови дослідники відносять до другої половини XVIII – XIX століть.





Українську мову відносять до індоєвропейської мовної сім’ї. Разом з російською та білоруською мовами вона входить до слов’янської групи мов світу. За основною версією їх походження вважалося, що після завершення праслов’янської епохи розпочався період, який тривав понад 500 років та закінчився лише в XI – XII столітті під час феодальної роздрібленості Київської Русі. У цей час нібито сформувалась так звана давньоруська мова, на основі якої виникли три мови однієї групи – українська, російська та білоруська.











Перший історик давньої слов’янської писемності болгарський книжник і учений Чорногорець Храбр, який жив у Х столітті, у книзі „Сказання про письмена” розповідає про два етапи розвитку слов’янського письма. Перший – коли ще слов’яни були язичниками, і читали та ворожили за допомогою рисок та зарубок. Другий етап – після прийняття християнства, коли вони почали писати римськими та грецькими письменами. Але це письмо не було пристосоване до слов’янської мови.


















Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків:кирилиця (названа так учнями Кирила на честь свого вчителя) і глаголиця (від давньослов’янського „глагол”, що означає „слово”). Єдиної думки щодо походження глаголиці не існує і досі. ЇЇ азбука складалась з 39 літер, які мали дуже складне накреслення у вигляді кружечків і петельок, з’єднаних між собою. Незважаючи на графічну складність літер глаголиці, вона тривалий час вживалася в деяких південнослов’янських країнах. Науковці довгий час намагались довести, що глаголиця походить з якогось ще більш давнього письма. Оскільки вважали, що будь-яке письмо в своїй основі являє собою культурне наслідування. Але докази, знайдені ними, не були досить переконливими для того, щоб довести цю теорію. Літери глаголиці такі своєрідні, що схожості між нею та іншими алфавітами немає.



Кирилиця – цілком оригінальна система слов’янської писемності, яка є складною творчою переробкою грецького алфавіту. ЇЇ азбука складалася з 43 літер, зокрема з 24 грецьких і 19 оригінальних слов’янських. Графіка кириличного алфавіту була близькою грецькому та візантійському алфавітові. Такі накреслення літер у подальшому стали графічною основою сучасної української, російської, білоруської, болгарської, сербської та македонської писемності.


Рукописи Х та ХІ століття написані двома різними абетками. Одні написані кирилицею, інші – глаголицею. Але яка з них давніша? Тобто яким письмом були написані незбережені рукописи кирило-мефодіївських часів? Цілий ряд фактів свідчить про те, що більш давньою абеткою слід вважати глаголицю. Найдавніші пам’ятки (у тому числі „Київські листки”) написані саме глаголицею, до того ж написані більш архаїчною мовою, близькою за фонетичним складом до мови південних слов’ян.






















Українська мова вивчається у школах та вузах США, Канади, Франції, Польщі, Чехії та інших держав. Вона є однією з робочих мов ООН, а в Римі з 1989 року існує Міжнародна асоціація україністів. Українську мову вважають рідною 67, 5 % населення. У той же час на сьогодні російськомовні жителі України складають близько 70 %, а книжковий ринок на 90 % заповнений виданнями з Росії. Українці сходу й півдня практично повністю позбавлені українського слова. Хоча поза межами України наша мова в усній формі поширена в Росії, Молдавії, Чехії, Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, у країнах Латинської Америки, Австралії, США та Канаді. Чому наша рідна мова повноправно існує за межами України? Чому спілкуватися нею не вважають за сором та образу інші? Чому вона цікавить всіх, крім нас – прямих її нащадків?













Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу — скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова — живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей скарб, прислухаючись до порад відомого нашого поета Максима Рильського:
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.



Літературна вікторина для 5 класу
«У казки на гостинах»
Мета: розвивати пам’ять, кмітливість, вміння передавати свої думки  в розмові вчитися  поважати добро і правду, боротися зі злом і кривдою виховувати любов до книг, бережне ставлення до них.
Хід уроку
І. Організаційний момент, привітання з учнями
ІІ. АОЗ
Доброго дня, друзі. Вітаю вас на гостинах у казки. Добра, мудра, чарівна казка завжди була у пошані. Її із задоволенням слухають і діти, і дорослі. Казки бувають різні: і довгі, і короткі, веселі, чарівні, написані автором або складені народом. Проте у всіх казок є одна спільна риса – мудрість.
Казка запросила нас на гостини, щоб дізнатися, чи добре ми її пам’ятаємо. Отже, оголошую казкову вікторину.
ІІІ. Сприйняття матеріалу
І конкурс «Розминка»
(Учні по черзі відповідають на питання за змістом вивчених казок)
1.Як звали лиса, що дуже любив вихвалятися перед звірами? (Микита)
  1. Якого кольору став Лис Микита? (Синій)
  2. Хто є автором казки «Фарбований Лис»? (І. Франко)
4.Як звірі називали Лиса Микиту? (Остромисле)
5.Як звали маленьку істотку, що народилася   в лісі, і яку люди дуже рідко помічають? (Хуха)
  1. Хто зруйнував хатинку Хухи-Моховинки? (Дід)
  2. Хто може побачити на власні очі Хуху? (Тільки дуже добрі дітки)
  3. Як звали правителя країни Сльозолий? (Цар Плаксій)
  4. Назвати імена дочок Плаксія (Нудота, Вай-Вай, Плакота)
  5. Як звали дівчину, що потрапила до країни Недоладії? (Аля )
  6. Хто забрав Алю до Недоладії? (Недочеревик)
  7. Що подарували Алі її нові друзі на згадку про її подорож? (Рушничок)
ІІ конкурс «Повторення теоретичного матеріалу». Дописати речення.
  1. В літературній казці обов’язково є автор, тому її називають _______________________.
  2. Літературна казка, як і народна, – це фантастичний твір, у якому перемагає _____________________.
  3. Записати, чим відрізняється літературна казка від народної.
  4. Опис зовнішності персонажа в літературному творі – це _____________________.
  5. Співзвучне закінчення рядків – це _______________________.
  6. Поєднання кількох віршованих рядків, об’єднаних однією думкою, інтонацією та способом римування – це ________________________________.
ІІІ конкурс. «Загадки казкових героїв»
Уявіть, що відому вам казку розповідає один із казкових героїв. Вам потрібно назвати героїв казки, від імені якого ведеться розповідь та назву казки.
  1. «Хай із ними день при дні плачуть всі в країні діти, бо сміятись радіти у моєму царстві  ні!» (Цар Плаксій)
  2. «Я приходив кожний вечір – хай чи дощ іде, чи сніг – до голодної малечі і усім приносив сміх» (Лоскотон)
  3. «Майже вмираючи зі страху я мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре, що якби тепер. У такім строї, появився на вулиці, то вже не пси, але люди кинуться за мною і не пустять мене живого»(Лис Микита)
  4. «Я народилася не ранньою весною, як всі мої сестри та брати. Було тоді вже тепле, ясне літо. Була найменшою в родині, «мізинчиком», мене дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була я манісінька. Як кошенятко. Була я добра, лагідна, звичайненька, слухняна, роботяща.» ( Хуха – Моховинка )
  5. «Ще місяць тому я надумала вишити рушничка для бабусі до її дня народження. І нитки підібрала. І рушничок білий знайшла, і навіть перший хрестик зробила. А потім мені перехотілося вишивати.» (Аля)
  6. «Я кремезний, широкоплечий хлопчина. Але ліва нога у мене коротша від правої» (Недоладько)
ІV конкурс. «Телеграма від казкового героя»
Уявіть собі, що ви запросили до себе в гості казкових героїв, але не всі змогли приїхати і надіслали лише телеграми. Щоправда, на телеграмах немає підписів. Але ви все знаєте про герої казок і швидко розберетесь від кого яка телеграма.
  1. Приїхати не зможу, бо вскочив у якийсь розчин, занурився у нього з головою і мало не задушився. (Лис Микита)
  2. Дуже хотілося потрапити до вас, але мене посадили за вузенькі грати. (Лоскотон)
  3. Терміново викликати збирати дітей. Що недовиконали сто справ (Недочеревик)
  4. Дуже засмучена, але все обличчя вимазала попелом, одяглася до пояса у старий лантух. (Недопопелющка)
  5. Прибути до вас не зможу, не можу підібрати собі підходящу голову. (Перший Недорадник)
  6. Дід зруйнував мою хату, іншу іду я шукати (Хуха – моховинка)
  7. Не можу до вас завітати , маю купу незавершених справ. (Аля)
V конкурс
Завдання за групами. Підготувати рекламу однієї з вивчених літературних казок
І ряд. «Лис Микита»
ІІ ряд «Цар Плаксій і Лоскотон»
ІІІ ряд «Пригоди Алі в країні Недоладії»
IV конкурс. Письмова робота. Для чого нам потрібно вивчати казки.
  1. IV. Підсумок уроку.
Казка – це дитинство людства і його мудрість. Читайте і слухайте казки, легенди, пісні, прислів’я, приказки, притчі… Нехай вони ідуть по світу, нехай живуть серед нас, сіють доброту і мудрість, навчають як треба по правді жити.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)