9 клас

9 клас Контрольна робота №4 Нова українська література (творчість Т. Шевченка) І варіант Початковий рівень 1. Укажіть, у якому році Т. Шевченка викуплено з кріпацтва. А. 1837 р. Б. 1838 р. В. 1839 р. Г. 1840 р. 2. Укажіть, де вперше було видано « Кобзаря». А. У Петербурзі. Б. У Харкові. В. У Києві. Г. У Львові. 3. Назвіть цикл віршів, написаних у Петропавловській фортеці. А. «Три літа». Б. «В казематі». В. «На чужині». Г. «Невольнича лірика». Середній рівень 4. Які події було покладено в основу поеми «Гайдамаки»? 5. Що спільного в поемах «Катерина», «Наймичка» та «Марія»? 6. Який твір Т. Шевченка є переспівом з Біблії? Достатній рівень Виконайте одне із завдань. А. Запишіть періоди творчості Тараса Шевченка. Б. Художня оцінка діяльності Б.Хмельницького Тарасом Шевченком у творі «Стоїть в селі Суботові» В. Доведіть, що за жанром поема «Великий льох» Т.Шевченка є містерією. Високий рівень 8. Напишіть твір-мініатюру на одну з тем. 1. «Образ України у творчості Тараса Шевченка». 2. «Життя Шевченка – подвиг, який вартий на велику пошану й одвічну пам'ять» ІІ варіант Початковий рівень 1. Визначіть рік, коли Шевченко втретє побував на Україні? А. 1843-1844рр. Б. 1848 р. В. 1854 р. Г. 1859 р. 2. Укажіть, які твори увійшли до першого видання «Кобзаря»? А. «Гайдамаки». Б. «Кавказ». В. «До Основ'яненка». Г. «Великий льох». 3. Тема жіночої долі розкривається у творі А. «Гайдамаки»; Б. «У нашім раї на землі…»; В. «Сон» («У всякого своя доля»); Г. «Доля». Середній рівень 4. Які історичні події та особи зображені в поемі «Гайдамаки»? 5. Кому присвячена поема «Кавказ»? 6. Запишіть основну думку послання « І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» Достатній рівень Виконайте одне із завдань. А. Біблія у творчості Т. Шевченка. Б. Сатиричний пафос поеми-комедії «Сон», його спрямування. Високий рівень 8. Напишіть твір-мініатюру на одну з тем. 1. «Доля жінки за творами Тараса Шевченка». 2. «Героїчне минуле українського народу у творах Тараса Шевченка».

1. «Тарасова ніч»

Надзвичайно велику роль у творчості Шевченка відіграють ті героїчні сторінки нашої минувшини, які пов'язані з україн­ським козацтвом. Запорозька Січ і козацьке лицарство - це феноменальне явище укра­їнської історії, ціла епоха в житті нашого народу, його легендарне минуле, уособлення свободи й національної гідності, героїзму й патріотизму. Козацька минувшина України цікавила Шевченка з молодих літ, ідеаліза­ція її відчувається вже в перших поетичних творах «Кобзаря», поемах та історичних піс­нях, у яких він із романтичною захопленіс­тю, в яскравих образах відтворює сюжети з часів козацького життя, сміливих воєнних походів запорозьких лицарів.

Свої роздуми про козацькі часи й Укра­їнську гетьманську державу Шевченко фак­тично вперше подає в поемі «Тарасова ніч», написаній у листопаді 1838 року в Петербурзі. В основі сюжету - історична подія: перемога козаків на чолі з Т. Федоровичем, якого називали ще Трясилом, над польсько-шляхетським військом гетьмана С. Конецпольського під Переяславом під час селян­сько-козацького повстання 1630 року.

У творі використано прийом обрамлення: на початку й у кінці зображено кобзаря, що співає в оточенні молоді про боротьбу коза­ків проти поневолювачів. Перед слухачами постають персоніфіковані образи зневаженої зажуреної України, що потерпає від поль­сько-шляхетського панування, релігійних переслідувань з боку уніатів, жорстокого придушення повстань, зокрема під проводом Наливайка та Павлюги. Гетьман нереєстро­вих запорозьких козаків Тарас Трясило під­німає побратимів на чергове повстання проти ляхів, проте зазнає поразки у важких боях з військом Конецпольського. Однак козаки не здаються, вони лише імітують свою поразку, а потім після переможного бенкету ляхів ото­чують уночі вороже військо й завдають йому нищівного удару. Яскраві, експресивні кар­тини битви козаків з ляхами сприймаються як протест проти ганебної дійсності, в основі якого - мрія поета про кращу долю народу й утвердження його права на свободу. Історичні персонажі поеми - Северин Наливайко, Павлюга, а також головний герой твору Тарас Трясило виступають борцями за волю, що не протистоять масі, а є виразниками її прагнень і сподівань. Поему було написано заради про­будження національної самоповаги українців, усвідомлення й утвердження себе як народу з давньою і героїчною історією.

ичайною силою високопоетичного зображення по­казано героїчну й глибоко драматичну минувшину України. Можна з певністю твердити, що Шевченкові поеми історич­ної, історико-революційної та соціально-політичної проблематики - це вершинне досягнення творчості поета. Вони збага­тили високими епічними зразками не тільки українську, а й світову літературу. Висловлені в них історичні погляди й іс­торична свідомість поета сприяли зрос­танню національно-визвольної боротьби всіх слов'янських народів.

• 
  

2. «Іван Підкова»

Поему «Іван Підкова» присвячено бо­ротьбі українського народу проти турецькотатарських завойовників. У поемі йдеться про морські походи запорожців. Агресивна політика султанської Туреччини та Крим­ського ханства була спрямована на спусто­шення українських земель. Під час набігів завойовники забирали в рабство чимало українців, потім їх продавали на невіль­ницьких ринках Криму й Туреччини. Щоб розгромити міста-фортеці й визволити по­лонених, козаки вирушали морем до Туреч­чини.

Іван Підкова - реальна історична по­стать. Образ сміливого отамана, який не раз очолював морські походи козаків, і вивів у своїй поемі Шевченко.

Поема складається з двох частин. У пер­шій автор змальовує козацькі часи в Украї­ні, але з давньої слави полишилися тільки високі могили, де спочиває «Козацькеє біле тіло, в китайку повите». Водночас своєю ху­дожньою уявою поет змальовує запорозьких лицарів, їхню відвагу та одчайдушність. їх не лякають на розбурханому морі «хвилі, як ті гори», коли «ні землі, ні неба», вони вкри­вають човнами-чайками Дніпровий лиман і пускаються в морський похід, аби вдарити на столицю ворожого султана.

Оспівуючи в першій частині славні пе­ремоги запорожців, Шевченко використовує рефрен «було колись»:

Було колись - запорожці

Вміли пановати.

Пановали, добували

І славу, і волю;

Минулося - осталися

Могили по полю. У наступних рядках звучить віра в те, що запорожці гинули не марно:

Було колись добре жити на тій Україні... А згадаймо! Може, серце Хоч трохи спочине. У другій частині Шевченко зображує власне морський похід запорожців до столи­ці султанської Туреччини - Царгорода. Ця частина поеми велична, патетична. На тлі грізної стихії моря козаки співають. Вони йдуть визволяти своїх братів з неволі, томунастрій піднесений. Поет змалював велику довіру, яка панує в козацькому середовищі. Запорожці один до одного ставляться з по­шаною. Такі стосунки в козацькому війську свідчать про справжнє лицарство запорож­ців у великому й повсякденному водночас. Це типово романтичний образ ранньої твор­чості Т. Шевченка.

3.«Гай­дамаки»

Романтична поема «Гай­дамаки» вийшла друком окремою книж­кою в Петербурзі, коли її авторові було всього 27 років. Гостро драматичним, навіть трагічним життям у поемі живуть реальні історичні постаті, гайдамацькі ватажки Максим Залізняк та Іван Ґонта, і поряд з ними - Ярема Галайда («вполо­вину видуманий»), його кохана Оксана і «вільшанський титар правдивий». Ро­мантизуючи драматичні події та дійових осіб, автор опоетизовує їх і посилає в Україну як поборників «святої волі»: Сини мої, гайдамаки!

Світ широкий, воля - Ідіть, сини, погуляйте,

Пошукайте долі.

Основою поеми послужили події 1768 року, що ввійшли в нашу історію як Коліївщина, найбільше гайдамацьке повстання на Правобережній Україні проти польської шляхти.

Композиційно твір вибудований так, аби читач зрозумів, що повстання було гнівною відповіддю українського селян­ства на нелюдські дії польських конфе­дератів, які «руйнували, мордували» (розділи «Галайда», «Конфедерати», «Титар»),

Розділ «Інтродукція» є експозицією поеми, в якій зав’язуються події. «Ґонта в Умані» - кульмінаційний розділ, коли Шевченко, підкоряючись законам ро­мантизму, відходить від історичної прав­ди й наділяє Ґонту надзвичайною вірніс­тю присязі, через що той і вбиває дітей. Поема має «Епілог» та «Передмову», тут автор вказує на реалістичне, історичне коріння твору. Ґонта й Залізняк для по­ета, як і для народу, перейняли справу Остряниці та Хмельницького.

У поемі розгортаються дві сюжетні лінії - Яреми та народного повстання. Перша: Ярема - наймич-попихач у шин­каря Лейби; побачення Яреми з Окса­ною; рішення йти в гайдамаки; участь у боях у Черкасах; звістка, що титаря вбито, а Оксану викрадено; люта помста шляхті за особисте горе й за знущання над людьми («...а Ярема не ріже - лю­тує! З ножем в руках на пожарах і днює й ночує...»); порятунок Оксани; перебу­вання її в монастирі; одруження Яреми з Оксаною; знову в битвах; «А в нашого Галайди хата на помості...».

Друга сюжетна лінія - лінія народ­ного повстання: «На ґвалт України орли налетіли»; повстанці збираються під Чи­гирином; освячення ножів; початок по­встання; гайдамаки в Лисянці; кривава розправа в Умані як кульмінаційна точ­ка народної боротьби за своє звільнення; спад повстання.

Головним героєм поеми є повсталий народ, котрий, як і Ярема Галайда, від­чув свободу, перспективу розпрямлення вільних крил:

Не знав, сіромаха, що виросли крила, Що неба достане, коли полетить...

Шевченко прагне відновити історич­ну справедливість, розповівши правду про причини Коліївщини. Відтворення кривавих подій підпорядковане гуман­ній, людяній ідеї.

«Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми ворогами. Нехай житом-пшени- цею, як золотом, покрита, не розмежова­ною останеться навіки од моря і до моря - слов’янська земля»

• Опрацювання твору Т.Шевченка «Сон».

• Розповідь вчителя. Історія написання та сучасна значимість.

Т. Шевченко вирішив поїхати в Україну. Для цього навіть перервав навчання в Академії мистецтв. Тягнуло в рідний край. На Батьківщині поет провів кінець весни, все літо і всю осінь 1843 року, повернувся до Петербурга в лютому 1844 року. У цей час він і написав «Сон» («У всякого своя доля»), де відтворив живі враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і нестерпних страждань кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сатирою на царську Росію часів Миколи І, на всю систему самодержавного ладу.
На допиті після арешту в 1847 році Шевченко так з’ясував виникнення задуму цієї поеми: «Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на государя и правительство. Возвратясь в Малороссию, я услышал еще более и хуже между молодыми и между степенными людьми; я увидел нищету и угнетение крестьян помещиками, посессорами и экономами-шляхтичами, и все это делалось и делается именем государя и правительства».
Тому виникла потреба написати твір у певному розумінні узагальнюючий, який би розкрив людям очі на сутність тогочасної суспільно-політичної системи, показав би людям: таким ось насправді є той лад, у якому нам доводиться жити.
З моменту написання твору пройшло багато часу.
І всі ці роки він «працював» — розкривав людям правду про самодержавний лад царської Росії. Той лад уже давно зник. Але читаючи цю поему зараз, постійно ловиш себе на думці, що твір запрограмований на більше, що йдеться в ньому не тільки про царську Росію, що істина показана в поемі, цілком актуальна для нашої зовсім недавньої історії.
Одне слово, істину, яку відкрив Шевченко в 1844 році, не завадило б і нам глибше зрозуміти.
Епіграф у творі звучав так: «Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его.». Таким чином, поет проголосив: у «Сні» я покажу вам істину, а ви пізнайте, зрозумійте її.

№ з/п	Відомості про твір	Зміст
1	Історія написання	Співець покріпаченого селянства Тарас Шевченко написав поему «Сон», повернувшись з України, вражений муками земляків на ро­зореній, розіп'ятій рідній землі. Написання «Сну» стало однією з причин арешту.
2	Ідея	Викрити ганебний режим військово-поліцейської диктатури та загарбницької політики Миколи І, показати життя покріпаченої України, недосконалість суспільства
3	Тематика	Зображення неймовірних страждань трудящих і «райського життя» панів, показ свавілля та морального виродження панівних класів, хабарництва, чиновників
4	Жанрова своєрідність	Комедія, зразок політичної поезії
5	Сюжетна основа	В основі сюжету сон нетверезої людини.
6	Композиція	Поема «Сон» складається зі вступу і трьох картин сну: Україна, сибір, Петербург. Наявний епіграф. Центральною картиною є зображення «генерального мордобитія». Автор також звертається до історичної ретроспективи (Петро І, Катерина ІІ, гетьман)

1. • 
     
     

   • Довідковий матеріал з теорії літератури (учні роблять )

   Алегорія - вид метафори: іншомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси. Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається загальновпізнавальним характером. Наприклад, у байках через характери дійових осіб – тварин і звірів – зображено риси людей, їх вдача.. алегорія – засіб посилення поетичної виразності. (білий голуб чи зелена гілка в руках людини – алегорія миру; у казках вовк уособлює жадібність, лисиця – хитрість і т.ін).

   Гротеск – художній засіб, прийом, що ґрунтується на свідомому перебільшені, контрастах трагічного й комічного, де реальне в житі переплітається з фантастичним, страшне – з незвично смішним)

   Контраст – стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів; посилює змістовне й емоційне звучання твору. Використовується у віршах, прислів’ях та приказках, у назвах книг і творів. Це фігура побудована на використанні антонімічних пар.

   У Т.Шевченка поетичний контраст - це непросто художній прийом, а мистецький підхід, метод пізнання дійсності, у якій було багато протиріч. Прийом протиставлення багатих і бідних, невільників і вільних людей., чесних і безчесних, підлих та справедливих, щасливих та нещасних можна сказати універсальний у «Кобзарі». Контраст часто перебуває в центрі гострої сатири.

   Умовність:

   • Художня первинна (прихована) – відмінні риса будь-якого твору мистецтва. Вона створює видимість правдоподібності, схожості на реальну дійсність. Природа цієї умовності – своєрідність погляду автора на відображувану ним у художньому творі дійсність;

   • Художня вторинна (відкрита, активна) – свідоме порушення правдоподібності з метою висвітити, зробити зримими те, що якої-небудь причини не може бути назване прямо або не має в реальному житті свого предметного втілення; відновлення форм, які зустрічаються в житті та природі. Образи, які одержуються в підсумку, не цілком схожі на життя, з фактами життя їх не можна порівняти «прямим накладанням». Однак вони можуть виражати смисл цих фактів, вірно відображати дійсність.

Домашнє завдання:законспектувати